мистецтво підбірки

Найдивніші музеї сучасного мистецтва

Найдивніші музеї сучасного мистецтва

Які асоціації спадають на думку, коли чуєте слово «музей»? Шедеври на стінах? Піраміда Лувру? Леонардо да Вінчі та його «Мона Ліза»? А як щодо дивних музеїв?

  1. Музей поганого мистецтва
  2. Не вір очам своїм
  3. Давним-давно, далеко звідси


Музей поганого мистецтва

У 1993 році Скотт Вілсон витяг з якогось смітника картину «Люсі у полі з квітами» і вирішив влаштувати музей для усіх тих картин, які настільки погані, що не можуть бути проігноровані. Ну, а що? Всі так роблять. Знайшов якісь каракулі, коли сміття виносив, зупинився на хвильку… «Хм, а чи не влаштувати мені музей для оцієї чудової мазанини?»


То може відразу три? Я не глузую, а констатую факт. Музей поганого мистецтва, відкритий у 1994 році, має три філії: у Дедемі, Массачусетсі та Сомервілі. І вони забиті вщент! Там півтисячі експонатів лише у постійній експозиції. Щоправда, через брак площі, вони не експонуються всі одночасно (може воно, звісно, і на краще).

За мету собі музей має відзначення тих художників, чиї роботи не оцінили в інших музеях. Але поспішаю вас розчарувати: просто принести свою погану картину і намагатися здати її в музей не можна (бо ж зараз там було б вже далеко не 500 експонатів). Вона має підпасти під стандарти музею. Полотно має бути оригінальним, з ідеєю (і вогником), написане не заради жарту, воно має бути не нудним і не без недоліків (коротше кажучи, як хочете експонуватися у музеї, то вам буде простіше пробитися до Лувру).

Тим паче, що з Музею поганого мистецтва вашу чудову картину можуть вкрасти. Бо два експонати вже вкрали (підозрюю, що колишні власники, через ревнощі):

- у 1996 році зникло полотно «Ейлін». Керівники музею оголосили винагороду за повернення в розмірі 6,5 доларів, але картину не повернули (дивно, чи у викрадачів грошей кури не клюють?). Тоді винагороду збільшили до 36 доларів, але картину все одно не повернули (хто б міг подумати!).

Після цього інциденту музей облаштували підробними відеокамерами, щоб вже зі стовідсотковою гарантією захистити експозицію. Але у 2004 році сталася (не може бути! А як же камери?) друга крадіжка:

- зник автопортрет Ребекки Харріс. Він був знятий зі стіни, а замість нього лишилася записка, в якій викрадач вимагає за нього 10 доларів викупу. Щоправда, він забув лишити номер свого рахунку в швейцарському банку, то ж викуп йому ніхто не перерахував. Але вже ця пригода закінчилася хеппі-ендом: викрадач повернув і картину, і 10 доларів (не питайте).

Найвідоміші картини музею – «Собака, що жонглює в спідниці з трави» та «Люсі у полі з квітами», з якої все почалося.



Не вір очам своїм

Якби у вас з’явилися зайві кошти, скажімо, в розмірі хоча б 30 мільйонів доларів, і ви схотіли б вкласти їх у придбання мистецького твору, то найперше, що б ви зробили – витрусили усю душу зі свого арт-дилера, аби не придбати підробку. Якщо ви досі думаєте, що це правило працює геть завжди, то десь у німецькому Кюриці посміхається Райнхард Цабка – директор Музею Брехні.


Це єдиний у Європі музей, де всі експонати…підробка. Цабка отримав їх від праонуки того самого барона Мюнхгаузена. Ну, принаймні, він так каже (Цабка, а не Мюнхгаузен).

Для того, щоб зручно розмістити весь цей чудовий (а головне – справжній) спадок барона, Райнхард винайняв старовинний замок, якому понад два століття. Ну добре, століття на півтора я підбрехую: будівля музею також підробка, цей «старовинний замок» збудований геть не так давно. В музеї десять кімнат і ціла купа фейкових речей: вухо Ван Гога, речі пасажирів «Титаніку», летючий килим Аладдіна, ну і, якщо попереднього не досить, мітла відьми з Лисої гори.

«Не вір очам своїм», – каже девіз музею. А я б ще й порадила там не їсти. Бо ж робітники музею спробують нагодувати відвідувача тортом. З пластмаси. Душевні люди. Зате чай запропонують справжній, щоправда, під виглядом зілля молодості, але то дрібниці.

Як ставитися до цього мистецтва – особиста справа кожного, але варто віддати Райнхарду належне: фантазії йому не займати. Що й не дивно, бо він сам у минулому – митець.



Давним-давно, далеко звідси

Чи не найдивнішим за своїм зовнішнім виглядом музеєм в світі є Музей сучасного мистецтва у Нітерої, що в Бразилії.

Архітектор Оскар Німеєр, описуючи спроектовану ним будівлю, каже, що «давним-давно над містом пролітало НЛО, замилувалося краєвидами і лишилося тут назавжди». І справді, музей виглядає як корабель-прибулець. Він вмостився на краю урвища, шістнадцятиметровий у висоту, опоясаний скляним ременем, а колона, що слугує йому основою, уходить у воду, роблячи вигляд цього велетня ще химернішим.

Цікаво, що основна частина музею в діаметрі 50 метрів, а ніжка, на якій вона покоїться, – всього лише 9.

Скляний ремінь – ніщо інше, як величезне панорамне вікно, з якого відкривається неймовірний вид на бухту Гуанабара та статую Христа – візитівку Бразилії. Отже відвідувачі музею вбивають двох зайців однім пострілом: вони милуються природою Нітерою та сучасним мистецтвом (рай для любителів селфі, чи не так?), яке представлене 1217 роботами постійної експозиції. Їх музею подарував Жоан Саттаміні (дякуємо, Жоан!). Він збирав цю колекцію впродовж 45 років.


Автор: Rodrigo Soldon from Rio de Janeiro, Brazil

Отже, окрім того, що музеї бувають величні, впізнаванні й модні, вони бувають ще й дивні, химерні й незрозумілі. Присвятити чи ні час Музею Брехні чи Музею поганого мистецтва – вирішувати вам. Але як будете зважувати плюси й мінуси, пам’ятайте, що пластмасовий торт – то незабутній досвід.


Автор: Аліса Зінкевич 

__________________________________________________________

Читати «Новини» видавництва ArtHuss

__________________________________________________________

Більше про світове та українське мистецтво читайте в нашому блозі.

Читати блог ArtHuss

Наверх