Тижні моди - Уривок із книги Оленки Мартинюк "Хочу в fashion!"

Тижні моди - Уривок із книги Оленки Мартинюк "Хочу в fashion!"

Це найважливіша подія для всього світу моди. Відбувається вона двічі на рік — у вересні/жовтні та лютому/березні. Власне, це цілий місяць, чотири тижні моди, що відбуваються в кількох містах світу в певному порядку. Спочатку — Нью-Йорк, найбільш комерційний fashion week. Далі Лондон, відкритий до молодих дизайнерів. Потім Мілан, екстравагантний та пафосний. І нарешті Париж — столиця моди, де показати свою колекцію прагнуть усі дизайнери. На тижні моди приїжджають представники різних професій світу моди: баєри, які закуповують речі з нових колекцій для своїх магазинів, журналісти, візажисти та перукарі, фотографи, блогери, і просто люди, які люблять моду. Саме тут ви можете зустріти потрібну вам людину, яка в інший час працює десь у протилежній півкулі. Саме на тижнях моди домовляються про нові проекти — це ідеальне місце для такого, люди готові та відкриті до пропозицій.


Деякі модниці починають готуватися до тижнів моди ще за кілька місяців, добираючи луки. Адже вони опиняться під пильним оком фотографів стріт-стайл, і їхні фото можуть потрапити в найкращі журнали світу. Є заради чого постаратися, чи не так?

Для дизайнерів це дуже престижно — влаштувати показ у межах одного з цих чотирьох тижнів моди. Адже тоді на твій показ можуть прийти найвідоміші редактори журналів і баєри з крутих універмагів, відомі блогери врешті-решт, — і наступного ранку ти прокинешся відомим. Якщо не станеш відомим ще того самого дня. Узагалі, для всіх представників індустрії важливо їздити на тижні моди — це підносить престижність і професіонала, і видання чи магазину одягу, що стоїть за ним.


Мати по двадцять зустрічей на день під час тижнів моди — звичайна річ. В усіх так. Якщо говорити про доступність показів, то, звісно, туди може потрапити не кожен: ви маєте шанс отримати запрошення на показ, наприклад, Chanel, якщо:

1) ви баєр одного з найвідоміших магазинів на планеті

2) ви зірка світового рівня, яка цікавить маркетинговий відділ Chanel наразі, — наприклад, французька співачка Ванесса Параді

3) ви головний редактор журналу на кшталт Harper’s Bazaar, Vogue, Elle тощо

4) ви блогер із мільйонами фоловерів як, наприклад, К’яра Феррані

Запрошення на показ молодого дизайнера отримати, звісно ж, простіше. Він сам буде щасливий, якщо до нього хтось завітає й напише про нього чи бодай запостить фото в свій інстаграм.


Під час тижнів моди дуже часто проводять фотозйомки, адже майже всі дійові особи опиняються в одному місті, і можна зробити зйомку, для організації якої в інший час вам знадобляться бюджети, перемовини та запаси терпіння зовсім іншого порядку.

Якщо ви запитаєте, чи варто їхати на тижні моди, ще не маючи в моді досвіду, то відповідь однозначна — «так». Ви зможете подивитися, який вигляд має індустрія моди зсередини, навіть якщо не потрапите на жоден із показів, а лише постоїте біля місця, де він відбувається. Інколи найцікавіші та найважливіші речі відбуваються саме там, особливо в наш час засилля стріт-стайлу.


Як потрапити на тижні моди?

Щоб отримати акредитацію, тобто допуск до показів, треба подати заявку в організаційний комітет кожного тижня моди. Це слід зробити щонайменше за місяць до початку показів. Надто завчасно подаватися також не варто. У принципі, цей рівень допуску досить легко отримати. Таку акредитацію не дають новим ЗМІ чи ЗМІ з маленьким охопленням, але якщо одного разу ви вже отримували акредитацію, то матимете її надалі щосезону.

Наступний рівень: акредитація в кожного конкретного дизайнера чи бренду. Організаційний комітет передає списки з акредитованими професіоналами дизайнерам, а ті в свою чергу розглядають імейли від журналістів чи блогерів із запитами на відвідання певних показів. Тут починається найцікавіше. Зазвичай піарники чи піар-агенції, які ведуть певний бренд, відповідають ствердно лише великим ЗМІ, за якими завжди закріплено місце в залі. Менш важливі медіа можуть бути в ротації — наприклад, у Jean Paul Gaultier в один сезон запрошують журналістів із одного регіону, а в інший сезон — із іншого, адже місць на показі дуже мало. Інколи повідомлення про те, що вам надано місце, може прийти в останню хвилину — це також нормально. Але в більшості випадків ви отримаєте відмову. Не розчаровуйтеся, вам просто потрібно трохи часу: ви маєте познайомитися та подружитися з піарниками, щоб отримувати запрошення в майбутньому.


Отримувати запрошення на тижнях моди — особлива насолода: кожен дизайнер вигадує оформлення, не схоже на жодне інше. Це може бути, наприклад, кубик-рубик чи шматок плексигласу з вашим ім’ям, або ж класичне запрошення на папері з тисненням, а ваше ім’я та прізвище каліграфічно виведено чорнилом. Зазвичай запрошення розсилають за кілька днів до показу на адресу готелю, де зупинився редактор чи баєр. Менш впливових осіб просто заносять у список, який потім буде в руках піарниці при вході до місця проведення дефіле. На показах за кордоном є й місця для стояння. Не треба ображатися на таке — це теж можливість побачити показ, а якщо ви ще не маєте особливих досягнень у сфері моди, слід подякувати й за це. Не забувайте, що величезній кількості людей узагалі відмовляють у запрошенні.

Показ триває дуже недовго. Це може бути і 5 хвилин. Іноді довше доводиться чекати початку, і саме це ідеальний час, щоб познайомитися з потрібним вам інсайдером. Люди в перших рядах нудяться й переглядають щось у телефоні. А от зазнайомитися після закінчення показу навряд чи вдасться, адже всі просто зриваються й біжать далі. За кордоном покази зазвичай починаються на годину пізніше, аніж вказано в графіку.


Продовження читайте в книзі Оленки Мартинюк "Хочу в fashion!"

__________________________________________________________

Читати  «Новини» видавництва ArtHuss

__________________________________________________________

Більше про світове та українське мистецтво читайте в нашому блозі.

Читати блог ArtHuss

Наверх