анімація графічний дизайн персоналії про авторів про книжки arthuss

Джаннальберто Бендацці про релігію Діснея та життя серед аніматорів

Джаннальберто Бендацці про релігію Діснея та життя серед аніматорів


Книжкова новинка від Джаннальберто Бендацці ознайомить читачів з історією світової анімації від зародження людства до сьогодення. Автор книги – незалежний дослідник та професор анімації в Ньянському технологічному університеті Сінгапуру, також викладав у Мілані. Він розпочав свою кар’єру як журналіст а з кінця 1990-х років вирішив ділитися своїми дослідженнями і стати професором. Бендацці прагне популяризувати анімацію та переконати, що вона – не лише забавка для дітей, але й серйозне мистецтво.


У інтерв’ю його часто запитують, чому саме анімація стала об’єктом його дослідження, тож на своєму сайті він відповів на найпопулярніші запитання: «Я закохався в кіно та його мову ще в юності. Мені було цікаво, я ставив собі багато питань. Яка візуальна мова найбільш вільна, ніж та, що запозичує зображення з реального світу? Крім того, якщо в літературі, музиці чи живописі існують короткі жанри (наприклад, сонет, мініатюра), то вони мають існувати і в кіно... Відповіддю на мої зацікавлення стали короткометражні анімаційні фільми».


– Ви коли-небудь робили мультфільми самостійно?

– Звісно, коли мені було 20, я експериментував із цим. Проте результати були не надто втішними. Потім я зрозумів, що писати про історію анімації, займатися критикою – це для мене також прояв креативності. І це приносить мені більше задоволення.


– Чи правда, що вам не подобається довго засиджуватися в бібліотеках задля досліджень?

– Звісно ж ні. Хоча я буваю в бібліотеках рідше ніж інші вчені. Лише тому, що контракти, листи чи газети, які мене цікавлять про виробничі процеси в анімації, можна знайти лише у «польових дослідженнях». Тому я обрав підхід культурних антропологів: я жив серед аніматорів, знайомився, дружив і ставив безліч питань.


– Коли почалася історія анімації?

– Давайте зосередимося на кінематографічній анімації, поки що не беремо до уваги інші форми і медіа. Я стверджую, що є різниця між історією та хронологією. Історія – це комбінація відповідних фактів, а хронологія – це усе, що навіть не стосується справи. З моменту винайдення кінокамери в багатьох фільмах використовувався спеціальний ефект, який називається покадровою анімацією, коли об’єкти рухалися самі собою. Проте жоден з таких фільмів них не призвів до створення індустрії анімації, мистецтва, кар’єрних можливостей і так далі. А з чого це почалося? З фільму Еміля Коля «Фантасмагорія» (1908). На мій погляд, саме тут стартує відлік історії кінематографічної анімації.


– Вам не подобається Волт Дісней?

– О ні, навпаки: я обожнюю його. Без нього у нас би взагалі не було б анімації. Без його експериментів ми б мали дуже бідну візуальну і музичну мову анімації. Але я кінокритик і повинен обговорювати Волта Діснея так, як говорю про Альфреда Гічкока, Джека Ворнера чи Грету Гарбо. Тобто об’єктивно. А щодо Волта Діснея склалася своєрідна «релігія»: ти або віруючий, або відступник.


А більше про перші фільми Еміля Коля, хронологію подій, що призвела до створення індустрії та творчість Діснея, читайте у першій частині масштабної праці Джаннальберто Бендацці «Світова історія анімації», яка вже доступна за попереднім замовленням.



Замовити книжку «Світова історія анімації»

__________________________________________________________

Читати новини видавництва ArtHuss

__________________________________________________________

Більше про мистецтво, дизайн та красу читайте в нашому блозі

Читати блог ArtHuss

Наверх