про книжки arthuss психологія уривки із книжок arthuss

Історія фейкових новин

Історія фейкових новин

Лі Макінтайр «Постправда»

Переклад – Роксоляна Свято


Історія фейкових новин

Фейкові новини виникли не під час президентських виборів 2016 року і не з появою соцмереж. Дехто вважає, що вони з’явилися одночасно із самим поняттям «новини».

Фейкові новини виникли в процесі широкого циркулювання новин як таких — після того як Йоганн Ґутенберґ 1439 року винайшов друкарський верстат. «Справжні» новини в ті часи важко було перевірити. Існувало чимало джерел новин — від офіційних публікацій політичної і релігійної еліти до свідчень очевидців — моряків і торговців, але не існувало поняття журналістської етики чи об’єктивності. Читачі, які шукали інформацію, мусили дуже пильнувати (…) Власне, [фейкові новини] існують (...) набагато довше, ніж перевірені «об’єктивні» новини, які з’явилися лише понад століття тому.


Фейкові новини існували століттями, навіть під час наукової революції і в добу Просвітництва. Якраз напередодні Французької революції в Парижі з’явилася низка памфлетів про близький крах уряду. Згодом з’ясувалося, що джерело повідомлень — конкурентні політичні сили, які використовували різні цифри і звинувачували різних людей. Зрештою інформації стало досить для того, щоб люди могли побачити реальну картину, «але, як і сьогодні, читачі мусили бути одночасно і скептичними, і вишколеними, щоб з’ясувати правду». Під час Американської революції фейкові новини ширилися з табору і британців, і американців, аж до вигадки Бенджаміна Франкліна про індіанців, які начебто скальпували понад 700 американців на честь короля Георга.

Фейкові новини далі існували в Америці і по всьому світу, але нарешті почав формуватися стандарт «об’єктивності». Майкл Шадсон пише про це у своїй дивовижно прозорій і глибокій книжці «Відкриваючи новини: Соціальна історія американських газет» (Discovering the News: A Social History of American Newspapers).

До 1830-х про об’єктивність узагалі не йшлося. Американські газети мали представляти заангажований, а не нейтральний погляд. Від них справді не очікували, що вони повідомлятимуть актуальні «новини» в нашому розумінні: сама ідея «новин» — це винахід Джексонівської епохи.


Що сталося в цю Джексонівську епоху, внаслідок чого з’явилася ідея незаангажованих новин, зіпертих винятково на факти?

Це пов’язано з піднесенням першого інформаційного агентства в Америці — Associated Press. Телеграф винайшли в 1840-х, і щоб скористатися його швидкістю для передачі новин, група нью-йоркських газет 1848 року заснувала агентство Associated Press. Агентство збирало новини, які публікували в газетах із дуже різними політичними уподобаннями, тому для успіху свого бізнесу вони мали зробити новини достатньо «об’єктивними», щоб ті були прийнятними для всіх їхніх членів і клієнтів. До кінця ХІХ століття репортажі агентства були набагато вільнішими від редакторських коментарів, ніж більшість репортажів в окремих газетах. Тоді й виникла думка, що практика Associated Press — ідеал журналістики як такої.


Це не означає, що фейкові новини зникли, так само не означає, що окремі газети були «об’єктивнішими». Associated Press могли давати їм сирий матеріал, менш упереджений, але кожна окрема газета робила з ним, що хотіла.

Об’єктивні репортажі не стали засадничою нормою або практикою для журналістики кінця ХІХ століття, коли Associated Press зростала. (...) На межі століть у чільних газетах робили наголос на цікавих сюжетах і меншою мірою на дотриманні фактів. Сенсаційність у різних формах — така тоді була головна новинка в змісті газет.

Тоді панувала «жовта журналістика», коли медіамагнати, як-от Вільям Рендольф Герст і Джозеф Пулітцер, воювали між собою за газетні наклади. Хтозна звідки саме взялося поняття «жовтої преси» у 1890-х, але його одностайно розуміють як вульгарну, надмірну і охочу до скандалів журналістику, зацікавлену радше в привабленні читачів, ніж у тому, щоб повідомляти їм правду. Наскільки погано все стало? Достатньо, щоб почалася війна: «Іспансько-американської війни не було б, якби поява Герста в нью-йоркській журналістиці не спричинила жорстку боротьбу за газетні наклади». Ба гірше, здається, це було не наслідком випадкового недбальства, а радше свідомим прагненням збільшити наклади.


У 1890-х плутократи на зразок Вільяма Рендольфа Герста і його Morning Journal вдавалися до перебільшень, щоб розпалити іспансько-американську війну. Коли Герстів кореспондент у Гавані повідомив, що війни не буде, Герст (...), як ми знаємо, відповів: «Ви подбайте про картинки, а я подбаю про війну». Герст опублікував фейкові зображення, на яких кубинські посадовці роздягали американських жінок під час обшуку. І він справді отримав свою війну.


Та хоч як це жахливо, Герст не одинокий винуватець. І наведений вище приклад не один такий випадок, коли «жовта журналістика» ініціювала іспансько-американську війну.

У 1898 році панцерний крейсер ВМС США «USS Maine» вибухнув на рейді в Гавані на Кубі, внаслідок чого загинуло більше як 250 американців. Причину вибуху так ніколи і не з’ясували. «Жовта преса» дійшла висновку, що іспанці зробили це навмисно. «Пам’ятайте Мейн» стало гаслом «жовтої преси», яке штовхало громадськість до самої ідеї війни.

І якраз на злеті «жовтої преси» почала прокладати собі шлях ідея об’єктивності.


У 1896 році, в найганебніші дні «жовтої журналістики», New York Times почала виходити в лідери, обравши інформаційну, а не сюжетну модель репортажу. І якщо Associated Press спиралися на факти, щоб звертатися до політично різноманітної клієнтури, Times воліла інформативність, щоб привабити порівняно вибіркову, соціально однорідну заможну аудиторію.

Попри окремі закономірні проблеми в процесі, поняття об’єктивності в журналістиці закріпилося дотепер, коли, схоже, завершується період нашої розніженості об’єктивністю, яку ми звикли сприймати як щось самоочевидне.


Лише з появою згенерованих мережею новин було кинуто серйозний виклик журналістським уявленням нашої доби і фейкові новини знову стали потужною силою. Можна сказати, що цифрові новини повернули нам «жовту журналістику».

Зробімо тут невелику паузу. Хіба під певним кутом зору об’єктивність і незаангажованість — це не перевага для джерела новин? Якщо поглянути на всю історію, то побачимо, що саме заможні й могутні завжди були зацікавлені (і зазвичай мали змогу) робити так, щоб «маленькі люди» думали саме те, що вони хочуть. До того як друковане слово стало дешевим джерелом конкурентної інформації, нікого не дивувало, що король або хто там контролював гроші й політику в певну добу справді міг «створити свою реальність». Тому-то ідея вільних медіа, навіть забруднених фейковими новинами, стала таким революційним (і порівняно новим) поняттям. Та звідки в нас уявлення, що правда дістанеться нам безкоштовно або що ми не повинні проявляти активність для її вивідування? Як бачимо, більшу частину історії новин медіа були ангажованими. Брошури — політичними. Газети мали власників, у яких свої бізнес-інтереси й інші упередження. Чи справді хоч колись було інакше? Проте нам здається, що у нас є право на об’єктивність, тому нас шокує, коли наші джерела новин не дають її. Чи підтримували ми це очікування незаангажованого і зіпертого на факти висвітлення подій зі своєї кишені? Чи перед тим, як нас «розбудили» вибори, ми бодай колись придивлялися уважніше до того, що втратили? Легко звинувачувати технології і заявляти, ніби «тепер усе інакше». Технології завжди відігравали певну роль у фейкових новинах. І друкована преса, і телеграф впливали на те, як змінювалися наші очікування від журналістики. Водночас це впливало на нас. Завдяки інтернету стало так легко (й дешево) отримувати потрібні новини, що ми геть зледачіли. Відчуття, нібито у нас є на це право, підірвало нашу здатність критично мислити. А хіба це не стало принаймні однією з причин формування такого сприятливого середовища для відродження фейкових новин?



Замовити книжку «Постправда»

__________________________________________________________

Читати новини видавництва ArtHuss

__________________________________________________________

Більше про мистецтво, дизайн та красу читайте в нашому блозі

Читати блог ArtHuss

Наверх