arthuss мистецтво

Мистецтво і технології: вічний діалог

Мистецтво і технології: вічний діалог

Показово, що в один день видавництво ArtHuss презентувало ці дві книги: «Історія анімації» Нікіти Кравцова та «Леонардо і Тайна вечеря» Росса Кінга – обидві про мистецтво і обидві про новітні технології. Природньо виникла і тема круглого столу, учасниками якого стали люди, так чи інакше причетні до створення книг або пропагування технологічності арт процесів – «Мистецтво і технології: вічний діалог».


Ось Леонардо, що як справжня Ренесансна особистість, був обізнаним у багатьох сферах та відкритим до новаторства чоловіком: не тільки митцем, але й винахідником. А ось анімація, що постала на дослідженнях оптики та механіки, еволюціонувала разом із комп’ютерними технологіями, але завжди залишалася насамперед мистецтвом.


Фреска «Таємна вечеря», Леонардо да Вінчі, 1495–1497, трапезна монастиря Санта Марія делле Ґраціє, Мілан. Світлина HUANG Zheng


Роксоляна Свято, перекладачка книги «Леонардо і Тайна вечеря», принагідно нагадала нам, що Лонардо – не просто геній: митець, інженер, новатор, а й досить ексцентричний гедоніст, що ходив у яскравому одязі, поважав добре вино та смачні вегетаріанські страви і цінував радості життя. «Як ми вже сміялися цього року з іншою перекладачкою, Леонардо цілком можна назвати покровителем прокрастинаторів. Важко уявити собі іншого митця, який наскільки би надихав сьогодні всіх, хто хоч раз не вкладався в якісь терміни, тому що Леонардо робив це постійно і дуже наполегливо», – згадує Роксоляна. Варто також усвідомлювати, що да Вічі – драматичний персонаж. На момент подій, які описані у книзі йому було сорок років, а це поважний вік для людини того часу. І до цього віку художник ще не мав роботи, яка б презентувала його у всій величі. Леонардо наполегливо працював над ідеєю кінної статуї, яка мала стати його тріумфом скульптора, але зазвичай він наголошував саме на своїх інженерних здобутках: вміннях у містобудівництві, конструюванні воєнних машин та літальних апаратів – ось це було його покликанням.

Роксоляна Свято наголошує на науковому підході да Вінчі до роботи: «І коли ми говоримо про цей настінний розпис , «Тайну вечерю» – це річ новаторська не лише у виражальному плані, адже Леонардо привніс у живопис психологізм та запропонував також власне тлумачення одного із найпопулярніших біблійних сюжетів, але, крім того, він використав нову техніку, яка, як ми знаємо з нинішньої позиції, виявилася не такою довговічною, як би нам хотілося і як, мабуть, сподівався на це сам Леонардо».


Так виглядає обкладинка книги Росса Кінга «Леонардо і Тайна вечеря»


Цифровий художник, автор серії колажів 2reality, Олексій Кондаков став дизайнером обкладинки книги «Леонардо і Тайна вечеря»: «Спочатку ми дійшли до варіанту, який Саші (йдеться про відповідального редактора Олександра Михеда) зовсім не сподобався. Зрештою, ми трохи докладніше розібралися у сюжеті і я зрозумів, що саме потрібно відобразити. Ми всі знаємо, що ось - Леонардо - він геній, він зробив те і се, а ось - весь процес, як він жив: як у будь-якого дизайнера, творчої людини, у нього були моменти, коли його кидали на гроші, коли він зривав дедлайни… »

Постала задача відобразити таємне спостереження за творчістю митця, отже Олексій Кондаков зімітував зйомку прихованою камерою із технологією впізнавання облич. Сучасна технологія має доносити до глядача ідею прихованого спостереження за Тайною вечерею, він має бути готовим отримати ключ до всіх секретів як картини, так і життя автора. «Можливо це не те, що глядач очікує від Кондакова, але хотілося зробити щось дотепне і відповідне змісту, - коментує Олексій, - Будь-яка технологія приречена бути інструментом для чогось творчого, незвичного для неї – це питання часу та накопичення навичок користування цією технологією для самовираження. У моєму випадку, мені просто подобалося фотографувати і фотошопити, зорити на людей, прослідковувати якісь ситуації. Просто з’явилася ідея, і за допомоги доступних технологій та власної майстерності я об’єднав такі рішення, які в принципі виявилися затребуваними, хоча вони і не нові»


Колаж Олексія Кондакова із серії 2reality


Мистецтвознавця Катерина Рай розповіла про Frontier - VR Art Festival, що якраз і був втіленням тісної співпраці мистецтва та технологій. Метою проєкту стало поєднання віртуальної доданої реальності та візуального мистецтва задля змін у суспільстві. Використання VR у мистецтві - це світовий тренд, який в Україні тільки набуває популярності. Проєкт відбувався на терені двох міст – Києва та Харкова - бо обидва мають багату історію використання паблік-арту задля пропаганди. Яким би могло бути місто, якби митці не мали жодних «але»? Художники могли вільно попрацювати із сприйняттям мистецтва у публічному просторі та відчути себе у ролі трансформаторів міста. Ідею у художній спільноті загалом сприйняли з ентузіазмом, підтримали, хоча дехто так і не зміг відмовитися від спорідненості художника із тактильним процесом.

Робота Артема Волокітіна – візуалізація порталу між Києвом і Харковом демонструє повну адаптацію митця до заданих умов, адже її не можна відтворити у матеріалі навіть гіпотетично.


Артем Волокітін «Портал». Світлина із сайту М17 Contemporary Art Center


У свої книзі «Історія Анімації: Як народжується мистецтво» Нікіта Кравцов, засновник і керівник Школи Анімації Pause to Play знайомить нас із розвитком анімації та демонструє, що шаблонне уявлення більшості людей про розвиток візуальних технік у дусі «живопис-фотографія-кінематограф-анімація» хибний. Історія картинок, що рухаються, значно старша. Анімація існувала ще у доісторичні часи, а її шлях до 3D – це захоплива пригода!

Світ навколо людини не був статичним. У час, коли зароджувалося мистецтво танцю, мистецтво розпису тіла, людина намагалася відтворити динамік, яку спостерігала навколо. Перші художники заходили у глиб печер, щоб зобразити лови, наприклад, і малювала кабана з вісьмома ратичками замість чотирьох. У світлі факелів на нерівній поверхні стін це напевно виглядала вражаюче!

Але перш за все сучасна анімація завдячує оптиці. Ми не змогли б зворушено спостерігати за диснеївськими героями, якби до того покоління вчених не працювало над проблемою того, як працює наш зір. Наприклад, бельгійський фізик Плато досліджував інерцію зору. Саме вона дозволяє нам сприймати малюнки вогнем у повітрі, як цілісні картини, або не помічати спиці у колесі, коли воно рухається, або тішитися від ефекту фліпбуків, які ми майстрували із кутиків шкільних зошитів. Отже, спочатку це були суто наукові дослідження, але у певний момент вчений зрозумів, що картинки, якщо їх поставити одна за одною, також зіллються в один рух – ось вам і кадрова анімація! А далі справа лише в удосконаленні техніки швидкої зміни кадрів, що розпочалася у xv сторіччі і тривала аж до появи комп’ютерної графіки.


Книга «Історія анімації: Як народжується мистецтво» Нікіта Кравцов. Зазнімкувала Світлана Кириченко


Крім усього Нікіта Кравцов став ініціатором виставки із доповненою реальністю, що була присвячена кресленням Леонардо. Оптика, інженерія, анатомія – цікавість до науки дозволила митцеві удосконалити власний живопис. Наприклад, ефект сфумато – Леонардо розумів, що лінії і точки – це лише математичні координати, ви не можете малювати лініями (тільки якщо це не карикатура). Щоб досягти реалістичності, межі об’єктів мають бути розмитими.

Отже, відвідувачі виставки бачили креслення і не завжди могли зрозуміти, що саме задумав сконструювати да Вінчі, а потім наводили на зображення свій телефон і – о чудо! – оживали літальні апарати, механічний автомобіль або проторобот.


Світлина Анни Курцановської із сайту svoi.city


Книга «Історія Анімації: Як народжується мистецтво» теж має ілюстрації із доповненою реальністю. Подбав про це Олександр Величко, розробник застосунку SIMO AR.

Олександр переконаний, що технології та мистецтво приречені бути разом. У 2018 році першою спробою такого поєднання стала скульптурна виставка. Технологія доповненої реальності дозволяє показати щось без його фізичної присутності, та стає у пригоді, коли роботу важко транспортувати (наприклад, масивні скульптури для виставки у Японії) або зовсім неможливо експонувати (як трипільський будиночок, що просто не витримає навали екскурсантів). Крім того, демонстрація 3D моделей часто сприймається молоддю, як розвага, тому освітні проекти у подібному форматі стають зрозумілими, доступними та популярними.

Господь, випадок чи еволюція обдарували людей абстрактним мисленням, що дозволило нам зрештою фантазувати, творити і витворяти. Ми рухаємося вперед, розвиваємо науку, вчимося спиратися на доказовість, виходимо за ареал свого існування, рефлексуємо щодо свого походження і призначення, без упину інтерпретуємо дійсність і шукаємо способи відтворити її, оживити свої задумки, зробити світ зі своєї голови таким же реальним як навколишній, генеруємо мільйони картинок і знаків, тобто завжди залишаємося Творцями і в цьому сенсі дійсно немає жодної межі між наукою та мистецтвом.

__________________________________________________________

Читати «Новини» видавництва ArtHuss

__________________________________________________________

Більше про світове та українське мистецтво читайте в нашому блозі.

Читати блог ArtHuss

Наверх