мода і краса про книжки arthuss уривки із книжок arthuss

Одяг та інші важливі речі: Рожевий

Одяг та інші важливі речі: Рожевий

«Одяг.. та інші важливі речі»

Александра Шульман

Переклад: Оксана Журавльова


Рожевий

Нова помада не значилася в моїх планах. Власне, моїм завданням було придбати праску з відпарювачем. Але зірки склалися інакше понурого серпневого дня — одного з тих, коли з жахом усвідомлюєш, що літо майже минуло, а ти й не помітив.

У магазині було повно відвідувачів, що забігли сюди на обідню перерву, та туристів у шортах і футболках. Торуючи собі шлях до невеликого відділу електроприладів, я зупинилася спробувати яскраву помаду рожевого кольору жувальної гумки. На мій подив, у штучному освітленні магазину помада мала досить пристойний вигляд, і в мене навіть виникло відчуття, що літо, зрештою, ще не закінчилося.

Я купила праску й повернулася по помаду, роблячи в голові розрахунки: придбання чогось нудного, але необхідного в побуті = придбання чогось, що можна назвати звичайною примхою. Але саме того відтінку не знайшлося. Ну авжеж! Мало того — продавчиня сказала, що не впевнена, чи цю помаду взагалі ще випускають.

І щойно я почула, що цю помаду може бути важко знайти, як для мене стало надзвичайно важливим мати її — помаду Bosworth’s Beauty від Charlotte Tilbury — у своїй косметичці. Ще десять хвилин тому я жодного уявлення не мала про помаду Bosworth’s Beauty, та й узагалі не збиралася купувати нову помаду. А зараз, біжучи велелюдною вулицею до іншого магазину, думала тільки про неї.

В іншому магазині її теж не було. Я намагалася знайти альтернативу, але серед усієї безлічі косметичних брендів не було нічого відповідного. Коли я зауважила дівчині, яка допомагала мені з вибором біля стійки YSL, що рожевий, який вона мені пропонує, надто блакитний, дівчина кинула на мене спантеличений погляд. «Це рожевий», — сказала вона, знову викручуючи помаду з футляра, щоб показати мені. Я відповіла, що так, я знаю, що це рожевий, але це блакитно-рожевий. Є помаранчево-рожевий, є жовто-рожевий, коричнево-рожевий, червоно-рожевий. Та ж омріяна рожева помада, коли я нарешті здобула її собі, була абсолютно точно рожево-рожева. Рожевий колір має більше життів, аніж кіт.


Можливо, це й почасти пояснює, чому цей колір так мене вабить. Можливо, тому в процесі написання цієї книги я помітила, як багато речей із мого гардеробу, до яких я відчуваю тривалу прихильність, мають той чи інший відтінок рожевого. Сукню для моєї першої великої підліткової вечірки та сукню географічки, яку я вдягала, коли Сем був малий, згадано на сторінках цієї книжки. Та був іще дівчачий рожевий кардиґан від Benetton, який я часто носила вдома в моїй першій квартирі. У ньому я почувалась як дівчинка, бо дівчинкою й була — коли не сиділа в офісі Sunday Telegraph, намагаючись бути успішним газетним редактором. А ще сукня з індійської бавовни кольору темного цикламена, у яку я вбралася на перше побачення з Полом того спекотного вечора на Portobello Road. Не скажу, що моя шафа тріщить від рожевого, але рожеві речі, які там є, мають набагато більше емоційного забарвлення, аніж будь-які інші, не такі легковажні кольори — коричневий, чорний, червоний, синій, зелений, — хоча їх у мене в гардеробі набагато, набагато більше.

Важко бути вбраною в рожевий — і почуватися пригніченою. Чи тому, що саме вдягання рожевого підвищує настрій — підкидає тобі трохи серотоніну, а чи тому, що в рожеве вбираються вже в доброму гуморі — не знаю. Якби це було доведеним фактом, ми, звичайно ж, сиділи б на рожевих місцях у літаках, отримували б рожеві повідомлення від податкової та каталися б у рожевому метро — тобто перевели б у рожеві тони всі ті речі, яким не завадило би трохи позитивного забарвлення.

Проте особисті спостереження доводять — принаймні мені, — що коли я в рожевому, імовірність того, що хтось мені завдасть прикрості, стає меншою. І я цим користуюся. Рожевий дуже стає в пригоді на різних непростих зустрічах: від розмови з директором школи твоєї дитини, коли їй загрожує відсторонення від навчання, до переговорів із метою переконати владу якогось невеликого арабського емірату витратити купу грошей на організовуваний журналом фестиваль, що відбувається на іншому кінці світу. Повірте мені, я знаю. Хай яким поверховим може здаватися рожевий, він сповнює вас тією нерідко корисною й цілковито вдаваною м’якістю, яка може допомогти у складній ситуації. Це ефективне маскування, таке саме вбивче, як і ваші шпильки.

У 2006 році в опублікованій у New York Times статті під назвою «Що не так із Попелюшкою?» (What’s Wrong With Cinderella?) її авторка Пеґґі Оренштайн розповіла, як у 2000 році директор Disney вирішив обрати в колірній моделі Pantone колір 241CP — зараз усім нам знайомий солодкаво-рожевий, — щоб об’єднати ним усіх жіночих персонажів Disney. Попелюшка, Заснула красуня, Бель і компанія — усі без розбору пакувалися й нерідко вдягалися в цей рожевий та продавалися під загальною назвою «принцеса». Підсумковий комерційний успіх цього рішення відображається в горах рожевих коробок, які й досі вважаються наркотиком для дівчаток. Однак немає жодного доказу того, що саме рожевий є вирішальним у формуванні прихильності до тих чи інших речей, адже цільова аудиторія стає інстинктивно прихильною до того чи іншого кольору, оскільки він асоціюється в неї з уподобаними речами.

Рожевий не завжди пов’язували з декором та дівчатками. Попервах немовлят обох статей сповивали, а згодом одягали в речі з небілених натуральних тканин, які потім почали фарбувати у блакитний та рожевий. Спочатку рожевий узагалі вважали більш доречним для хлопчиків. Він здавався набагато соліднішим за спокійний блакитний, і лише в ХХ столітті рожевий стали нерозривно поєднувати з дівчатами від самого їхнього народження.

Зараз рожевий може бути предметом ґендерних суперечок, але якщо вийти за межі цих дискусій, то це й досі колір, що випромінює якесь особливе світло та вабить погляди. Рожеві відтінки традиційно асоціюються з позитивними явищами: романтика, ніжність, теплота і природня краса заходу сонця, квітів і фруктів.


Я нерідко оформлювала в рожевому обкладинки Vogue. Якось під час свого щорічного приїзду до Лондона з Нью-Йорка тодішній очільник видавничого дому Condé Nast Семюель Ірвінґ Ньюгауз повідомив мені, що американський Vogue вирішив проводити опитування щодо обкладинок для кожного свого випуску. Я ухильно відповіла, що це цікава ідея, а він уїдливо зауважив, повільно й ніби непевно вимовляючи слова — ця манера ніяк не в’язалася з його гострим розумом: «Гм… не було б… жодного сенсу… робити це… просто з цікавості». Натяк був зрозумілий, і відтоді ми щомісяця надсилали вибірку варіантів обкладинки та заголовків для них групі наявних і потенційних читачів. І майже завжди рожеві обкладинки отримували найбільше голосів. Це не означало, що ми обов’язково обирали саме їх. Були, звісно, певні обмеження стосовно того, скільки разів ми могли випустити обкладинку в рожевому. Рожевий потерпає через те, що його вважають легковажним і несолідним, але для мене він завжди був вірним другом.

У моєму гардеробі є блідо-рожеве пальто від Marni, яке я придбала в Мілані років 20 тому. Довжина до коліна, поєднання бавовни й шовку, легкий натяк на прямий крій у стилі Джекі, великі блискучі ґудзики пісочного кольору та хутряний комір. Воно подобається всім, хто його бачив, — навіть тим, хто не любить хутро. Це такий тип пальт, що просто вмовляє тебе вдягти великі сережки, взутися у вишукані туфлі — й піти добре відпочити. Це пальто, яке жодного разу мене не підводило. Я дивлюся на нього зараз: воно висить у мене перед очима, випромінюючи впевненість і спокусу. Мій товариш по життю — власне, таким і має бути найкращий одяг.

***


Замовити книжку «Одяг… та інші важливі речі»

__________________________________________________________

Читати новини видавництва ArtHuss

__________________________________________________________

Більше про мистецтво, дизайн та красу читайте в нашому блозі

Читати блог ArtHuss

Наверх