дизайн уривки із книжок arthuss

Ю - ЮТЮБ (YOUTUBE)

Ю - ЮТЮБ (YOUTUBE)


«Б - БАУГАУЗ: Абетка сучасного світу» Деян Суджич

Переклад: Дарія Цепкова


Чед Гарлі застосував знання, отримані на заняттях із друку в Університеті штату Індіана у Філадельфії, у своєму першому великому дизайну. Він його завершив за якихось кілька місяців після свого випуску в 1999 році. Гарлі намалював не надто захопливий логотип для нового фінансового онлайн-бізнесу, відомого як PayPal. Він використав курсив без засічок, синій колір на білому. Як студент факультету дизайну, він захоплювався потенціалом нової гіпертекстової комп’ютерної мови розмітки HTML і самостійно навчився писати код. Він проходив курси з малювання та технологій і будував тривимірні моделі для інтернету. Вони дали йому набір творчих інструментів, що дозволив Чеду стати дуже успішним прикладом нової версії дизайнера, готового мати справу з нематеріальним так само, як і з матеріальним. Джонатан Айв, на десять років старший за Гарлі, був достатньо досвідченим у фізичних підходах до дизайну, але зумів інтегрувати цю точку зору із цифровим світом. Гарлі народився запізно, щоб бути професійно пов’язаним із аналоговим світом. Його першою значущою роботою було не лого PayPal, а кнопка оплати, спосіб одним кліком перевести гроші на зберігання до моменту, коли товар буде доставлено. Це виявилося особливо корисним для купівлі продуктів на eBay. Інструмент працював настільки добре, що допоміг eBay досягти успіху. Менше ніж за три роки після запуску розробки Гарлі eBay купила всю компанію за півтора мільярда доларів. Це лише кнопка, просто зображення на екрані, але вона пропонує набагато складніший набір механічних і формальних можливостей, аніж будь-яка ручка, клавіатура чи перемикач. А кнопка PayPal була, мабуть, найціннішим перемикачем, який створило людство. Але за три роки Гарлі створив дещо цінніше. Із двома колишніми колегами з PayPal, Стівом Ченом та Джаведом Карімом, він розробив спосіб ділитися відео. Можна було, зокрема, передавати відео, зняті мобільними телефонами, що зробило цей винахід особливо привабливим. Його назвали YouTube, і проєкт виявився таким успішним, що в 2006 році Google заплатив за нього 1,65 мільярда доларів.



Повертаючись у 1970‑ті, ми згадаємо, що появу перших відеокамер, створених для широкого загалу, із радістю зустріло покоління радикалів, вбачаючи в них спосіб зламати диктатуру великих медіа, дати звичайним людям шанс показати своє життя та свій досвід. Надія була марною. Так-сяк редаговані відеоканали спільнот ніколи не могли би загрожувати ВВС. Якщо порівнювати з Голлівудом, вони були чим завгодно, але не звільненням, і, власне, стали тими домашніми фільмами, які ніхто не хоче дивитися.


На перший погляд YouTube здавалася чимось геть інакшим. Але за кілька тижнів після запуску з’явилися завантаження, що отримали мільйони переглядів. Так, майже відразу, це стало неймовірно впливовою альтернативою будь-якої телевізійної мережі світу. Через YouTube запускалися музичні кар’єри, розповсюджувалися новини, оголошувалися терористичні загрози, заперечники Голокосту бризкали з екранів отрутою, а кошенята танцювали. Скоріше за все, Гарлі та його колеги уявляли це собі інакше. Ходило багато легенд про виникнення ідеї YouTube: наприклад, перемикання між відео вечірок або прямий репортаж із відомим гардеробним казусом Джанет Джексон. Ще є версія, що YouTube задумувався як сайт знайомств, де популярність вимірювалася б лайками.


Проблема дизайну, із якою YouTube зіткнувся, була водночас і технічною — колись такі називали механічними, — і творчою. Як цей сайт підтримуватиме стільки різних відеоформатів? Що він робитиме з відео, як оброблятиме файли, завеликі для пересилання поштою, або ті, для яких немає програвача? Та була й концептуальна проблема. Чи стане YouTube сайтом для розміщення відеопродуктів від eBay? Чи буде він соцмережею, що допомагатиме людям підтримувати зв’язок?


Гарлі вирішив не робити його занадто вузьким. YouTube еволюціонував у платформу, яку можна використовувати майже для будь-чого, а не конкретний інструмент для якогось одного застосування. Його функція була ближча до друку, аніж до абетки. І він з’явився саме тоді, коли потужностей мережі вистачало для дешевого завантаження численного контенту.


Чед сказав Біллу Моґріджу — дизайнеру-першопроходцю із Кремнієвої долини в Каліфорнії, колишньому директору нью-йоркського Національного музею дизайну, — що він зробив усе можливе, аби уникнути громіздкого чи корпоративного вигляду YouTube. Він дав йому назву, пов’язану з його метою — це особистий телеканал.


Коли Google придбала YouTube, там працювало менше ніж 100 працівників: жорстке нагадування, що хоча технологія створювала вартість, вона не створювала робочих місць. Kodak у свої кращі часи забезпечувала роботою 140 тисяч професіоналів.



Вибуховий успіх YouTube багато говорить про сучасний світ. Він відображає швидкість змін у ньому. Щоб телефон пройшов шлях від прототипу до насичення ринку, знадобилося п’ятдесят років, факс-машина подолала цей шлях за десять, а Apple продала мільйон екземплярів iPad лише за кілька тижнів. Це відображення того, як цифровий світ змінював дизайнерські практики. Це демонстрація того, як швидко такі розробки можуть змінити спосіб, у який ми бачимо світ, брутально пряма у представленні перемог і поразок. Кожен відеокліп має оцінку. Жодна розмова, жоден пост, нічого з того, що я робив, не досягло навіть позначки 6 тисяч переглядів. За стандартами YouTube, де за кілька годин відео переглядають мільйони людей, це менше ніж ніщо.


Щогодини до YouTube завантажуються гори контенту — це так багато матеріалів, що не вистачить життя на перегляд навіть дещиці. Утворюється щось на кшталт музейних фондів, але значно масштабніше. Коли організація має колекцію з чотирьох чи п’яти мільйонів об’єктів, неможливо розібратися в них без допомоги каталогу. У своєму сирому стані ця колекція не має змісту і значення, її неможливо побачити чи зрозуміти. На YouTube немає каталогу. YouTube надає контенту змісту через невтомну гонитву за популярністю. Кліпи з найбільшою кількістю переглядів піднімаються на вищі позиції в результатах пошуку, і завдяки цьому стають іще популярнішими. Це феномен, що суперечить заявленій демократії YouTube. Якщо відео не перебуває на вершині, воно стає невидимим, і культура YouTube невідворотно хилиться в напрямі утвердження вже сформованих смаків — замість кидати їм виклик.



Замовити книжку «Б - БАУГАУЗ: Абетка сучасного світу»

__________________________________________________________

Читати новини видавництва ArtHuss

__________________________________________________________

Більше про мистецтво, дизайн та красу читайте в нашому блозі

Читати блог ArtHuss

Наверх