Бусідо. Душа Японії

Зустріч із чужою культурною традицією, що здається нам дуже далекою від власної, навіть екзотичною, і в сучасному глобалізованому світі часом може викликати спротив. Що й казати про початок XX століття, коли ані засоби комунікації, ані транспортне сполучення ще не були достатньо розвинені, аби люди могли легко долати культурні кордони. Тому Нітобе Інадзо, розповідаючи про свою рідну японську культуру читачам із Заходу, пильно шукає і знаходить точки дотику — паралелі в християнській міфології та базованій на ній етиці європейців, у західній літературі, у сучасних йому європейських звичаях. Говорячи про такі основоположні цінності традиційної японської культури, як честь, відвага, щирість, справедливість і милосердя, про освіту й виховання дітей, молодих чоловіків і жінок, про традиції самогубства й відплати, він перекидає містки між світоглядами людей, що жили й живуть у різних кінцях світу та в різні історичні часи, даючи можливість розуміти, довіряти й милуватися красою іншого.

Український переклад найвідомішої книги Нітобе Інадзо «Бусідо. Душа Японії» доповнено коментарями й післямовою перекладача Андрія Накорчевського, відомого сходознавця, професора Університета Кейо (Токіо) у відставці, володаря другого дана в іайдо, голови НГО «Ex Oriente».

Цим виданням продовжуємо серію «Світоглядні тексти східних культур».

Зміст

Передмова до десятого, виправленого видання

Передмова до першого видання

Розділ I. Бусідо як етична система

Розділ II. Джерела Бусідо

Розділ III. Поправність або справедливість

Розділ IV. Відвага, дух сміливості й витримки

Розділ V. Милосердя, душевні страждання

Розділ VI. Ввічливість

Розділ VII. Правдивість і щирість

Розділ VIII. Честь

Розділ IX. Обов’язок вірності

Розділ X. Освіта й вишкіл самурая

Розділ XI. Самовладання

Розділ XII. Традиції самогубства та відплати

Розділ XIII. Меч, душа самурая

Розділ XIV. Виховання та становище жінки

Розділ XV. Вплив Бусідо

Розділ XVI. Бусідо все ще живий?

Розділ XVII. Майбутнє Бусідо

Андрій Накорчевський. Післямова

Нітобе Інадзо (1862–1933) народився й виріс у Японії, у шанованій та заможній самурайській родині. Поєднав традиційну освіту й освіту західного зразка — навчався у школі хлопчиків із самурайських родин, згодом вивчав сільське господарство в Саппорській сільськогосподарській школі на північному острові Хоккайдо, продовжив навчання в Америці та Європі, де здобув звання доктора економіки.

Крім академічної діяльності займався політикою, став заступником секретаря Ліги Націй після її створення 1920 року, 1926 року — членом верхньої палати парламенту Японії, із 1928 паралельно очолював Токійську жіночу економічну школу.

Після захоплення японськими військами Маньчжурії (1931–1932 рр.) тричі їздив до США й Канади з лекціями, намагаючись пояснити позиції японського уряду.

1933 року, під час останньої такої поїздки, помирає від пневмонії. Увага до його доробку відновилася аж у 1980-х роках, коли японці знову були готові розповідати про свою традиційну культуру світові.

Андрій Накорчевський - відомий український сходознавець, професор Університета Кейо (Токіо) у відставці, володар другого дана в іайдо, голова НГО «Ex Oriente».