Рот і хрест

Збірка поезій «Рот і хрест» є для Влади Ралко першим, унікальним і, можливо, єдиним досвідом подібного висловлювання. Безперечно, «Рот і хрест» від самого моменту своєю з’яви стає бібліографічною несподіванкою, неочікуваним поворотом мови авторки. Відсутність репродукцій є свідомим і принциповим жестом відмови від будь-чого, що може відволікти від мови, яка у свою чергою утворює картину, глибоко споріднену із світом Ралко-художниці.

Сама авторка називає свої вірші «стислими текстами», вважаючи поетичну мову чимось таким, що завжди лишатиметься для неї, тієї, що мовить, певною недосяжністю, таємницею. Книжка стала для Влади Ралко своєрідною формою проживання умов пандемії, критичним поглядом на світ, який найбільше спантеличує нас не змінами, а чимось таким, що завжди лишається сталим попри зовнішній прогрес і не зникає, як би нам того не хотілося.

Уважність до природи та ладу сільського життя виступає ще однією раптовістю в творчості авторки та стає чимось на зразок зумисної перешкоди, уловлювального тупика як рятівного запасного шляху у випадку відмови гальм. Саме таким порятунком також є сама поезія, навіть тоді, коли вона здається особливо невчасною.

ЗМІСТ

Лінія 9

Блимає око 11

Кажуть 12

Глевка грядка підмета 15

Було кілька днів 16

Хочу мовити 18

Хочу поговорити про політичне 21

Звестися на вдих 22

Приятель розповідав 25

Усередині черепної шкаралупи голосно луснула світлова кулька 27

Німоту зроблено з часу 29

Майбутню мене вилучено 31

Всередині мене чорна хата 33

Моя спина перед мене 34

Інколи є 37

Усе світло дня виснажилося 39

Голос 41

Довго вмощуватися у ліжку 43

Думки приходять так тихо 44

В селі нишком ніч 49

Нарешті поїдемо звідси! 51

Наш дім у красивому місці 53

Місток понад річкою 55

Річка тече з напругою 57

Смуга лісу править з нашого будинку за небокрай 58

Селом заправляють жінки 60

Селом ходить ніч із серпом 63

У наближенні ночі 65

Селяни вдень 67

Уночі 69

Не бери серпа 70

Мама шлунок стравить помалу 73

Спочатку захищаєшся від неї екраном 74

Тулуб птаха 77

Серп 79

Я смуга пейзажу 81

Увечері гострий край горизонту 83

Поміряти зрештою 85

Часто наздоганяє і обіймає 87

Ось думаю 89

Ось я стою 90

На вістрі весни 92

Білування Марсія

Он хтось на колінах 99

Дивляться 101

Посвята без жертви 103

Підібрати з землі проклятий талан 105

Коли є наснага 107

Влада Ралко народилася в 1969 році в Києві.

У 1994 році закінчила Українську академію мистецтв та архітектури, відділення станкового живопису під керівництвом В. Шаталіна.

У 2001 році отримала премію Всеукраїнського трієналє живопису.

Була учасником понад 50 республіканських та міжнародних виставок.

Із 1994 року – член Спілки художників України.

Живе та працює в Києві.