• Герой, Об'єкт, Фантом Віктора Сидоренка: Лексикон
  • startupДоставка НовоюПоштою
  • awardВідмінна якістьдруку
  • quality100%оригінал
  • open-bookСвітові бестселериукраїнською

Герой, Об'єкт, Фантом Віктора Сидоренка: Лексикон

ISBN: 978-617-7518-94-4
Мова: українська або англійська
Обкладинка: тверда
Сторінок: 240
Формат: 165x215
Відповідальний редактор: В.Сидоренко, О.Клековкін
Ілюстрації: кольорові
Редактор: Л.Дрофань
Редактор: Антоніна Ящук
Видавництво: ArtHuss
Рік: 2019
  • 490 uah

Про книгу

У виданні здійснено спробу простежити шлях створеного Віктором Сидоренком Героя / Об'єкта / Фантома як у його пластичному вимірі, так і у віддзеркаленні колег, у сприйнятті яких образ розпочав нове, непередбачене автором життя, спровокувавши нові значення і змісти.

Це видання присвячено створеному (вигаданому, винайденому) автором Персонажу/Герою. Упродовж його вже тривалого буття з ним (Персонажем/Героєм) відбувалися різноманітні метаморфози, які й фіксує ця пропонована своєрідна енциклопедія (лексикон, путівник, літопис, життєпис, абетка, читанка, колекція).

Такі перетворення не зумовлені бажанням автора відгукнутися на якісь конкретні історичні події; радше навпаки — автор прагнув упіймати універсальну пластику, універсальний жест, універсальне розташування у просторі, хисткість, невизначеність, плинність і багатовалентність існування сучасної людини — персонажа, героя, присутнього і відсутнього водночас. Полівалентність і нульова валентність, безліч усмішок і відсутність облич воднораз; неначе квантовий кіт Шредінгера, котрий розчиняється у повітрі, ледь відчувши чийсь намір вхопити його за хвіст. Єдине, що з'єднує, а водночас і роз'єднує його із конкретним місцем і часом, це спіднє. Спіднє як остання межа, що відділяє його від повного оголення / приниження; спіднє як останній захист від соціуму; спіднє як остання перепона, покликана захистити первозданність людини; спіднє як спосіб захистити її, але й уніфікувати її, тобто знищити.

У даному зібранні текстів (путівнику, літопису, життєпису...) здійснено спробу простежити (зафіксувати) шлях перетворення персонажа як у його пластичному вимірі, так і у віддзеркаленні колег, у сприйнятті яких створений автором Персонаж/Герой став жити новим, не передбаченим автором життям, спровокувавши нові значення і змісти: одні сприймають його у постколоніальному або посттоталітарному дискурсі, інші - у постгуманістичному, антропологічному і т. ін., т. ін., т. ін.

Автор даним виданням зовсім не має наміру обмежувати своїх глядачів, контролюючи і позбавляючи самостійності свого Персонажа/Героя у їхній свідомості.


У книзі використано тексти: О.Авраменко, О.Аккаш, Г.Альтер-Гілберт, Л.Березницька, О.Босенко, Н.Булавіна, В.Бурлака, С.Васильєв, Н.Войскунська, О.Глазова, О.Голубець, О.Горшков, С.Демп'є, Е.Нг, Є.Євтушенко, Д.Зіборова, М.Кіммельман, О.Клековкін, Д.Корсунь, Б.Мисюга, Л.Медвідь, А.Метльов, Н.Мусієнко, О.Петрова, А.Пучков, О.Свіблова, О.Сидор-Гибелінда, А.Сидоренко, В.Сидоренко, Г.Скляренко, Л.Смирна, О.Соловйов, С.Соловйов, О.Тарасенко, О.Федорук, М.Шкепу, І.Яцик, Р.Яців 

*Видання доступне українською та англійською мовами

Про автора

Віктор Сидоренко є одним з лідерів Сучасного Українського Мистецтва. Шлях Віктора від реалізму до неоавангардизму — це в першу чергу данина повній свободі творчості останнього покоління, що виросло і працювало при тоталітарному режимі. Час, Пам'ять та Історія — центральні ідеї його проектів, екстраполюючих свою поліваріантність і різні прочитання в мову візуальних образів і конструкцій. У сферу творчих інтересів художника входять специфічні реалії нашого часу — проблеми пам'яті, спадщина посттоталітарних рудиментів, питання ідентифікації особистості в сучасному світі що все більше ускладнюється, перспективи людини в новій глобалізаційній моделі життєустрою. Крім того, дослідницька спрямованість його творчості також стосується і минулого, але з підкреслено деідеологізованим ставленням до культурної спадщини, з використанням можливостей арсеналу нових медіа.

З моменту створення проекту «Амнезія» (1995) ідея «відновлення в пам'яті фрагментів минулого» вже не буде залишати творчої свідомості Віктора Сидоренко і кожен наступний його проект буде будуватися на основі конкретних переживань дитинства, отроцтва, юності.

Об'єктом дослідження художника в проекті «Ритуальні танці» (1997) стає тема тоталітаризму в будь-яких його формах і проявах. Автор розглядає його як глобальне явище ідеологічної несвободи, чи то політичного режиму, чи то сектантства, релігійної диктатури, в якому все спрямовано на поглинання людини не тільки духовно, а й фізично. Проект свідомо виключає будь-яку просторову і тимчасову конкретність і позбавлений рефлексій щодо радянського минулого. Його головне завдання у відображенні особливого відчуття пароксизму, кризи та духовної деградації, які неодмінно присутні у свідомості людини, що живе в тоталітарній дійсності.

Загальний розпад системи традиційно-гуманістичних цінностей — у проекті «Цітохронізми» (2002), в якому фактурний кракелюр уособлює «астенічний синдром». Художник проникає в іншу, менш пророблену живопису тему — мікроструктури світу і зв'язку з реальним світом, впливу, а також дії емпіричного простору.

Проект «Жорна часу» (2003), створений в рамках неокласичних тенденцій, — багатошарова робота, тема якої — процес Творення. Можливість отримувати різні модифікації в конкретному виставковому просторі без втрати як основного концепту, так і передбачуваної послідовної гнучкості осмислення усіх медійних компонентів, підтверджує тезу про те, що цілісність візуального сприйняття «поточного моменту» — це скоріше потік фрагментів, збагнутих у процесі, у русі почуттів і змодельованих свідомістю, уявою, що ностальгічно шукають єдність і послідовність.

Пошуки власної ідентичності в соціальному колективі закінчуються торжеством уніфікації — так художник пропонує розшифрувати слово-гібрид, винесене в назву експозиції «Аутентифікація» (2006). На цьому автор не зупиняється: наведений у дію механізм, що генерує метафори, змушує його в побутовій стрижці розглядати прообраз муміфікації. Цей тріумф тіла виглядає як перетворення тулуба в болванку, з якої відливається гіпсовий манекен, що остаточно заміняє людину в соціумі. Тільки у цього манекена і є шанс вижити і знайти безсмертя.

У проекті «Левітація» (2008—2009), художник надає перевагу оптичній ілюзіоністській грі, яка створюється щільним і в'язким червоним кольором простору з великоформатних мальовничих площин та інсталяцією. Чоловічі фігури на повний зріст підносяться у повітря, втрачаючи орієнтири і координати, а з ними — і самого себе.

Написати відгук

Увага: HTML не підтримується!
Ознайомтеся з оглядом лідерів думок на цю тему в нашому блозі
Наверх