Українські художники: з відлиги до Незалежності. У 2-х книгах. Книга перша

Цією книгою започатковуємо видавничу серію "Українське мистецтво XX-XXI ст.", ініційовану BrovdiArt Foundation та Abramovich.art

В історії українського мистецтва друга половина ХХ століття — з відлиги до Незалежності — посідає особливе місце. Адже фактично саме від середини сторіччя, внаслідок об’єднання Східних та Західних земель, Україна почала розвиватися в єдиному національно-суспільному просторі, до якого кожний із її культурних центрів — Київ, Львів, Харків, Ужгород, Одеса та ін. — внесли свій неповторний досвід, що виразно проявив себе з утвердженням державної Незалежності. За півсторіччя вітчизняне мистецтво пройшло складний, суперечливий шлях, чи не головну напругу якого склала протидія тоталітарному радянському режиму та його ідеології, а разом з ними — і тій версії політизованого пропагандистського мистецтва, що окреслювалась соціалістичним реалізмом. 

Зміст

7 - Наталія та Роберт Бровді: Слово до читача

9 - Ігор Абрамович: Актуальна історія

11 - Передмова

19 - Творчість Тетяни Яблонської (1917–2005): особистий шлях в історії радянського живопису

47 - «Міф про мистецтво» Валерія Ламаха (1925–1978)

79 - Алла Горська (1929–1970): художник шістдесятих

111 - Кольори та звуки маестро Флоріана Юр’єва

137 - «Пропорції духу» в скульптурах Михайла Грицюка (1929–1979)

159 - Творчість Анатолія Сумара (1933–2006): парадокси відлиги

179 - «Дивні картини» Якима Левича

201 - «Новий закарпатський живопис» у творах Ференца Семана (1937–2004)

217 - Харківський художник Вагрич Бахчанян (1938–2009): початок вітчизняного концептуалізму

241 - Федір Тетянич (1942–2007): художник, що «витлумачував планету Земля»

263 - Творчість Сергія Пустовойта (1945–1992): одна з тенденцій радянського «ретро»

Галина Скляренко – відоме ім’я в українському мистецтвознавстві. Провідна наукова співробітниця кількох інститутів, лауреатка премій, не лише радянських, але й сучасних, авторка арт-проектів… При цьому вона вважає, що у мистецтва немає мети, воно не повинно виконувати виховну місію. Для Галини Скляренко важливо, аби мистецтво просто існувало. Адже мистецтво – це своєрідна культурна антропологія, через яку люди пізнають світ та самих себе.

Мистецтвознавиця відслідковує сучасні тенденції арт-світу і вбачає в ньому пошук нових сенсів, увагу до проблем. Галина Скляренко надає великого значення художнім центрам та галереям, завдяки яким широка публіка може ознайомитися з мистецтвом. Проте нестача таких можливості в Україні спонукала Галину Скляренко написати кілька праць про сучасних українських художників. Наприклад, книга «Сучасне мистецтво України. Портрети художників» має на меті вийти за рамки конкретних біографій і охопити парадокси культури, трансформацію художньої мови.

Для Галини Скляренко важливо дискутувати про мистецтво та обговорювати його. Щоб картини не лишалися мовчазними та незрозумілими творами у галереях, а спонукали до роздумів та пізнання.